Чому в Україні таке жахливе законодавство

Нема коментів 33 переглядів

Український політолог Роман Кобець проаналізуав на своїй сторінці в Фейсбук сучасні реалії українського законотворення та вивів його основні вади. Його теорія виявилась відносно цікавою, тому ми не могли її оминути.

Пан Кобець слушно звертає увагу на манію вітчизняних політиків постійно “готувати законопроекти”. За даними ОПОРИ протягом першого року роботи парламенту восьмого скликання (жовтень 2014- жовтень 2015 року) до ВРУ було внесено на розгляд 4780 законодавчих актів. Фактично в очах наших можновладців підготовка нових законів стала єдиною формою політичної активності, і єдиним політичним інструментом вирішення будь-яких проблем. І скільки не готують нових законів, нічого від цього не змінюється. Поступово люди починають помічати, що щось тут не так і нас знову кормлять новими законопроектами.

Нові закони часто суперечать один одному, окрім того, не пропонуються дієві механізми контролю за їхнім дотриманням, або ж вони ігноруються профільними органами виконавчої влади, через брак коштів або детальних інструкцій.

Надзвичайно велика кількість підготовлених до розгляду ВРУ законопроектів може бути пояснена тим, що в Україні, на щастя, багато людей, які хочуть позитивних змін і готові докладати для цього зусилля. Але при цьому чомусь всі опираються саме на такий спосіб змін в країні, як зміна законодавства. Всі вважають, що ухвалення нового закону обов’язково саме по собі вирішить конкретні проблеми. За таким принципом наші політики працюють вже більше двох десятків років.

Відомо, що нашу ВРУ журналісти давно вже охрестили “шаленим принтером”, а окремих депутатів звинувачують в “законотворчому спамі”. Криза поглибилася на стільки, що депутати вже навіть не хочуть докладати зусиль для того, щоб придумати гарну назву для своїх дітищ, величезна кількість законодавчих актів реєструється лише під серійним номером. Депутати голосують за “законопроекти під номером”, не розуміючи, що це за закони, які сфери життя вони взагалі регулюють?

Деякі нардепи вважають, що чим більше законопроектів вони подадуть, тим більше їх любитимуть виборці, в очах депутатів – кількість поданих законопроектів до розгляду ВРУ є єдиним мірилом ефективності їхньої роботи. Між тим, у більшості країн світу кількість законопроектів від депутатів не перевищує 12-13% (все інше – урядова ініціатива), а в Україні ця частка вже досягнула 91%.

Свідченням домінування такої логіки є те, що на численних ток- шоу в будь-яких дискусіях : «Я подав відповідний законопроект, а Ви/Ваша фракція за нього не проголосувала»

Кожен депутат намагається напхати в свій портфель чимнайбільше законопроектів, щоб показати свою “ефективність” праці на телебаченні чи громаді. Часто депутати просто нахабно плагіатять чужі, або старі, забуті законопроекти і представляють їх як свої.

Загальна формула легковажності : МИ ЗНАЙДЕМО ПРОРИВНУ ІДЕЮ, «ПРОПИШЕМО» ЇЇ НОРМОЮ ЗАКОНУ, І ЗАСТАВИМО ВСІХ ЇЇ ВИКОНУВАТИ ! Повторюю, це – неусвідомлена «матриця» вітчизняних реформаторів. Вона описує приховану , і хоч не без винятків, але панівну логіку, тих, хто щиро хоче «жити по-новому».

Кожен депутат нагадує звичайного школяра, одні прогулюють роботу, інші влаштують бійку, від якої народ тільки тішиться і розуміє, які ідіоти нами керують. Скидається на те, що народні депутати не зовсім зацікавлені в розвитку законодавства, а лише показують свою псевдоефективність, прикриваючи все це гарними словами. Ефективність законотворення, в першу чергу, залежить не від кількості, а від якості.

Джерело: Український блог

Поділитися:

 

Новини партнерів

Loading...
Опубліковано у: Думка

Про автора

Блогер
В тренді
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
IMAX (Блокбастер)