Моя улюблена дитяча гра «в класи»

Нема коментів 8 переглядів

Гра «в класи» – це доволі складна та популярна в свій час гра, що має власну історію та віддзеркалює соціальні та ідеологічні аспекти певної доби. Гра супроводжується власними обрядами, лексикою, моделями вирішення конфліктних ситуацій, що виникають безпосередньо під час процесу гри. Протягом свого існування та відносно нетривалого розвитку, гра ускладнювалася, збагачувалася новими аспектами та деталями. Слід пам’ятати, що гра в класи є безпосереднім наслідком впровадження десятирічної системи загальної освіти.

Традиційно гру в класи вважали дівочою, в неї грала ще моя мама. Втім, як я пам’ятаю з дитинства, гра в класи – одна з небагатьох ігор, у яку в нас з раннього віку дівчата та хлопці грали разом. Можливо, останній аспект також є наслідком віддзеркалення грою системи загальної освіти, в якій відбувся історичний перехід, від роздільного навчання хлопчиків та дівчат до спільного навчання.

Як і багато інших дитячих ігор, класи це не тільки і не стільки спосіб подолати нудьгу, але й спосіб особливого спілкування, що включає в себе і невербальні засоби комунікації в тому числі.

Гра в класи одна з тих, що дає можливість для спілкування між різними віковими групами, слугує перейняттю досвіду: старші діти навчають грі молодших. Це є і в багатьох інших іграх, та і в ритуалі. Але особливість саме гри у класи ще й у тому, що вони мають відносно складні правила, їх важко перейняти просто підгледівши. Відтак, той хто навчає, одразу підноситься над рештою групи, бодай на якийсь час. Я не пам’ятаю вже, як навчилася цій грі сама, але пам’ятаю, як навчала однолітків і молодших дітей скрізь, де тільки бувала.

За правилами гри, кожен гравець починає з того, що кидає биту в перший квадрат. Потім, стрибаючи на одній нозі, він штовхає биту з першого квадрата в другий, з другого в третій і так далі. Одночасно з проштовхуванням бити треба самому перестрибувати з квадрата в квадрат, не зачіпаючи риси. З останнього квадрата потрібно виштовхнути биту за межі поля. Після успішного закінчення першого кону гравець кидає биту в другій квадрат, і так далі.

Після проходження звичайного першого рівня (стоячи на двох ногах і переступаючи) з десяти конів йдуть більш складні рівні (на одній нозі, крім четвертого) по десять конів кожен:

  • Другий – на одній нозі;
  • Третій – навпаки (іншою стороною ступні);
  • Четвертий – двома ногами одночасно (після цього гравець вибирає будиночок, тобто клітку, в яку ніхто, крім нього, вставати не може, що є елементом стратегії);
  • П’ятий – стрибки через одну клітку;
  • Шостий – не показуючи зуби;
  • Сьомий – кидаючи биту з п’ятого класу;
  • Восьмий – зігнувшись;
  • Дев’ятий – струмок, тобто десять разів на одній нозі з першого відразу в десятий (тобто праворуч) і назад;
  • Десятий.

Виграє той, хто першим пройде всі рівні швидше за інших. Наступні місця розподіляються відповідно до порядку завершення гри.

Обов’язкові умови:

1. З битою в одному класі не стояти двома ногами (виключаючи четвертий рівень);
2. Не топтатися і не посувати биту в одному класі;
3. Той, хто кинув биту і потрапив на межу пропускає кон;
4. Якщо не пройшов кон, гравець чекає своєї черги в новому колі і повторює його;
5. Не наступати на рисочки квадратів.

Напевно, це найбільш “доросла” гра, оскільки окрім чисто фізичної вправності, потребує ще й певного стратегічного підходу. Успіх одночасно залежить від багатьох параметрів – вміння стрибати, кидати «биту», продуманої стратегії гри, уважності (якщо не бути уважним, ти ризикуєш пропускати порушення правил іншими учасниками гри).

Безперечно, під час часто трапляються образи. Суддівство відбувається колективно, за участі самих гравців. Часом трапляються ситуації, коли порушення правил є ледь помітним. Тут одразу ж вибудовується окрема ієрархія, на перший план виступають суто соціальні речі, такі як дружба, авторитет.

Найбільш гостра суперечка завжди точиться між гравцями, що йдуть по грі «ніздря» в «ніздрю», очевидні переможці, так само як і очевидні аутсайдери етапу гри вже можуть вирішувати, на чий бік ставати в конкретному випадку. Якщо порушення стосується останнього пункту обов’язкових умов, гравець ненадовго «завмирає», до вияснення обставин і вердикту – чи було порушення правил, чи ні.

Иногда бывает очень нужно купить спирт люкс, важно не ошибиться при выборе интернет-магазина, чтобы не быть разочарованным.

По-своєму, це одна з найбільш жорстоких ігор. Не в останню чергу це пов’язано з складними правилами та особливостями суддівства. Хоча, безперечно, самі правила покликані зменшувати жорстокість та робити гру більш справедливою. З іншого боку, якщо брати не ідеальні ситуації, а ті, що найчастіше траплялися в реальному житті, двозначні ситуації з порушенням правил та суддівством призводили до серйозних конфліктів та вияснення стосунків. Хоч як це дивно звучить, але цьому теж був свій позитивний наслідок, оскільки завжди це був «контрольований» сплеск емоцій та дитячої енергії. Як після багатьох дитячих сварок, коли буря вщухала, учасники конфлікту ставали «найкращими друзями». Що може бути свідченням важливої комунікативної ролі гри та її значення в подальшій соціалізації та суспільній адаптації дитини.

Гра в класи супроводжувалася своїми власними обрядами, що стосувалися приміром, особливих способів підготовки до кидання бити, самого кидання бити, особливого лексикону, особливих забобонів, більшість з яких, нажаль, стерлися з пам’яті, лишивши по собі затьмарені часом образи. Приміром, слово «стратити» в гральному сенсі («ти стратив», «вона стратила») я вперше дізналася й почала вживати саме в цій грі.

Гра, безперечно, значно збагатила дитинство, допомогла встановити більш дружні стосунки з новими товаришами. Вона є більш природною для нашої людини, ніж, скажімо, твістер, що набирає популярності останнім часом. Хоча б тому, що в неї грають на вулиці, а в твістер – у приміщенні.

Дуже важко говорити як про улюблене про щось таке, що було в далекому минулому, оскільки, часи минають, змінюються пріоритети, з пам’яті зникають персони, а з ними і події минулого. Чи буде гра «в класи» існувати у майбутньому, чи ж перетвориться на здобуток аматорських етнографічних гуртків нового тисячоліття, як це часто стається з іграми минулого?

Гру в класи вже сьогодні вважають «радянською», такою, що належала до епохи батьків та бабусь. Що в ній змінилося проти ігор старовини? По-перше, спрощення правил гри, відносно більш давніх ігор. Відсутність потреби особливого костюму, мінімальне устаткування (крейда для накреслення таблиці на асфальті та плаский камінець, що слугує в грі битою), мінімум гральних реплік. Якщо говорити про останнє, то окрім «старила» нічого іншого тепер навіть пригадати не можу.

За своєю природою гра в класи це рольова гра, в якій рольову компоненту зменшено до мінімуму. Діти, по суті, грають у школу, повторюють у грально-ритуальній формі певні аспекти реальності. Скажімо, перехід по десятьом клітинкам (проходження через класи реальної школи), чи повернення, у разі, якщо не пройшов кон з першого разу (повторне навчання в тому ж самому класі), особливі умови для «четвертого класу» (як відомо, через особливості переходу з десятирічної на одинадцятирічну систему навчання, четвертий клас був такий, що «випадав», через який перескакували, якщо ти йшов до школи в сім, а не в шість років).

В деяких гуртках, де мені доводилося грати в цю гру, ми певним чином театралізували гру, призначали «директора школи», «завуча», які мали бути арбітрами, і навіть самі могли не брати участі в грі. Особливо актуально це було у випадках, коли в грі брала участь велика група людей. Тимчасове «вилучення» з гри двох-трьох кандидатів, призначення їх арбітрами, дозволяли зробити гру більш динамічною, та додавали азарту.

В останніх клітинках «класів» традиційно малювалися сонце та місяць, що є безсумнівним відголоском більш прадавніх ігор. Не можу виключати такого, що одинадцятирічна система загальної освіти в далекому-далекому майбутньому відійде в минуле, а от гра в класи лишиться, як пережиток, відголосок минулої доби.

Отже, можемо зробити наступні висновки. Гра в класи відображає навчання в школі, рух гри відбувається через проходження від класу до класу. Гра поглиблює спілкування дівчат та хлопців, а також дітей з незначними віковими відмінностями: найбільш цікавою гра є коли в ній одночасно грає від п’яти до десяти осіб, тому під час гри в класи більш охоче до групи брали дітей, менших за віком. Гра виражає складні соціальні конфлікти та дає перші моделі можливого їхнього вирішення, приміром, через інститут суддівства.

Гра в класи є найбільш складною дитячою грою, що відбувається абсолютно без участі дорослих. Приміром, таким іграм як баскетбол чи волейбол зазвичай навчають тренери в школі, вони пояснюють правила гри, які все одно не є такими складними, як у класах. Натомість, в класах традиції та правила гри передаються лінійно – від одного покоління дітей, до іншого, без прямого втручання дорослих, що на мою думку, є дуже важливим фактором соціалізації дитини, створення та передачі унікальної традиції.

Поділитися:

 

Новини партнерів

Loading...
Опубліковано у: Дім

Про автора

Вільний митець. Блогер, копірайтер, консультант з Інтернет-маркетингу. Випускник НаУКМА, магістр з історії філософії. Автор книги "Оптимальна революція".
В тренді
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
IMAX (Блокбастер)